Народний хор Олександрівського сільського Будинку культури
Історія Народного хору Олександрівького сільського Будунку культури

Коли пісні мого краю
Пливуть у рідних голосах,
Мені  здається, що збираю
Цілющі трави у лугах.
У піснях і труд, і доль походу,
І жаль, і успіх, і любов,
І гніт великого народу,
 І за народ пролита кров
 У піснях дівоча світла туга
І вільний помах косаря,
У них юність виникає друга,
      Висока світиться зоря.                                            
Максим   Рильський

Село Олександрівка Валківського району розташоване на самій окраїні Харківщини, від нього до кордону з Полтавщиною ближче, ніж до Валок.
Історію заснування хорового колективу почати варто з того, що головою колгоспу тут у 70-ті роки була небайдужа людина – Іван Семенович Буряк. У 1984 році саме Івану Буряку спало на думку зібрати хор. Він був мудрою людиною і розумів, що людям, які важко працюють на землі, потрібне якесь свято. Таке свято міг створити хор – і ті, хто співає, і ті, хто слухає, були б причетні до нього. Делегація з Олександрівки на святкуванні ювілею господарства сусіднього Сніжкова, послухали тамтешній хор і втратили спокій. Вирішили: до 55-річчя свого колгоспу матимуть і в себе такий же хоровий колектив. Ініціаторами створення хору були  Буряк Лідія Антонівна, дружина Івана Семеновича, художній  керівник Будинку культури Марія Максимівна Білокудря, завідуюча  біб­ліотекою Ганна Микитівна Новосел, баяніст - Василь Олексійо­вич Клименко, медичний працівник  Галина Василівна Біло­кудря, вихователька  дитячого садка Алла Миколаївна Горда, трактористка  Лідія Іванівна Полтавська, бухга­лтер Ніна Василівна Новосел, диспетчер  Галина Па­насівна Корсун.
Колгосп був заможним, і утримання хору йому було по силі. Спочатку Іван Семенович «заманив» майбутнього керівника хору – вчителя музики з Валок Андрія Тібора. Голова колгоспу зробив йому таку пропозицію, що той не зміг не погодитись. Поки той набирав хористів, Іван Буряк, не шкодуючи грошей, замовив пошиття костюмів. Як він добився цього від фабрики театрального реквізиту, у якої замовлення були розписані на рік наперед, – історія не згадує, але яскраві розкішні костюми для близько 50 учасників хору були готові.
Грудневого  вечора 1984 року хор презентував односельчанам перші три пісні «Хлеб все­му голова», «Солдаты ми­нувшей войны» та «Калина — не верба». З того дня розпочалася діяльн6ість хору.  Учасниками хору стали жителі трьох сіл: Олександрівки, Благодатного та Серпневого. На карті вони утворювали такий собі трикутник, відстань між ними була невелика – 3–4 кілометри, тому голова колгоспу організував автобус, щоб можна було підвозити охочих співати на репетиції. Учасники хору. Перший склад : чоловічу основу хо­ру склали Василь Іванович Клименко, Олексій Трохимович Новосел, Олексій Ми­хайлович Корсун, Григорій Петрович Новосел, Анатолій Іванович Білокудря, Ві­ктор Миколайович Базюк, Анатолій Іванович Новосел, ще один Анатолій Іванович Білокудря. Ганна Петрівна Литвин і її донька Лідія Григорівна, Валентина Петрівна Забара, Валентина Іванівна Навроцька, Тетяна Миколаївна Леонтьева, Іван Ананійович Гура, Віктор Васильович Леонтьев, Наталія Миколаївна Губська, Анатолій Іванович Білокудря, Ольга Василівна Щабанова, Лідія Іва­нівна Русанова. Інтелігенція з Серпневого: колишній ди­ректор Серпневої школи Магдалина Миколаївна Шалепа,  вчителька Галина Олександрівна Леус, самодіяльний композитор Віктор Ві­кторович Кандиба і його дружина Олена. Серед учасників хору сімейні пари — Алла і Олексій Горди, Марія і Анатолій Білокудрі, Іван та Надія Андрійчуки, Віктор та Вікторія Єрьоменки. З  Василем Олексійови­чем Клименком, завжди поруч його дружина і ведуча всіх вечорів Віра Іванівна Клименко.
В репертуарі хору переважно українські народні пісні: «Терен, мати,коло хати», «На городі буркун», «Ой ти, мамцю , жалуй мене», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Козаки ідуть», «Літа молодії», «Розвивайся, зелений байраче», «Про хміль і калину» та інші.
У 1989 році хор здобув звання народно­го. Народний хор – особливий тип хору, що відрізняється від академічних ( в тому числі самодіяльних) манерою співу. Це організований колектив зі своїми традиціями професійної музичної культури, який відрізнявся від фольклорних форм пісенної творчості.
У хорі співали доярки і трактористи, вчителі і колгоспні фахівці, а також робітники сусіднього радгоспу. «Вони всі були дуже красиві – і чоловіки, і жінки, та ще й в народному вбранні. Співали так, що у залі завжди був аншлаг. У 1990 році, незважаючи на складний час, колектив був уже «балуваний» творчими поїздками та виступами: Народний хор побував з концертами не тільки в районах області та на обласній сцені, а й у Києві та Полтавській області. Виступали вони завжди з великим успіхом, і керівники розуміли: якщо не буде подальшого розвитку – то почнеться тупцювання на місці, а це загрожує занепадом колективу.
У 2010 року хор перейменований в самодіяльний народний хор української пісні «Дзвінкоголосі слобожани» Благодатненської та Олександрівської територіальних громад. Склад учасників змінювався, але кількість його завжди була достатньою. Всі учасники з хорошими хоровими вокальними даними. Із року в рік збагачується репертуар колективу. По - особливому звучали виконанні патріотичні пісні - “Ко­зацька слава", “Ми - слобожани”, “Па­м’ять", “Реве та стогне Дніпр ши­рокий".  Чимало в репертуарі цього само­бутнього колективу й українських на­родних пісень як у традиційній, так і в  «ексклюзивній» обробці, цілий ряд сучасних творів, музику до яких пи­сали як нинішні, так і колишні його учасники та керівник хору Андрій Тібор.
  На сьогоднішній день діючий керівник і диригент –  Мезерний Оскар Анатолійович, акомпаніатор  –  Клименко Василь Олексійович. Виконавська майстерність творів підвищується завдяки постійній творчій роботі керівника хору та за допомогою концертмейстерів Олексія Ігнатенка та Василя Клименка. Колектив користується популярністю не тільки в районі та області, а й за їх межами.  Виступав на сценах Києва,  Полтавської, Львівської та Закарпатської областей. Завдяки творчим зв’язкам цього колективу з самодіяльним народним хором пісні і танцю “Бескид” Сколівського РНД Львівської області, зміцнюються дружні стосунки між найвіддаленішими районами нашої держави, заради її єднання і процвітання. Хор брав участь у звітних концертах народної творчості Валківського району на сценах театрів ім. Т.Г.Шевченка та ім. М.Лисенка. Колектив – учасник I туру Республіканського хорового конкурсу ім. Леонтовича. Аматорський народний хор української  пісні «Дзвінкоголосі слобожани» Благодатненської та Олександрівської територіальних громад є постійними учасниками обласного фестивалю хорових колективів «Згадаймо ті роки», а також активними учасниками районних заходів та концертів.