Вітаю Вас, Гость
Головна » 2020 » Апрель » 26 » День Чорнобильської трагедії
10:51
День Чорнобильської трагедії

  

Сьогодні День Чорнобильської трагедії.
Шановні учасники ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, ми дякуємо Вам за героїчні зусилля в той трагічний час і бажаємо Вам міцного здоров'я.Чорнобиль...

Неблизько від Валківщини знаходиться цей райцентр Київської області. Переважна більшість мешканців ра¬йону не знала б про його існування, якби не трагедія, що трапилася на атомній електростанції 26 квітня 1986 року. Події, які в перші дні начебто не торкались мешканців Валківщини, внесли свої корективи в тихоплавне життя району.
Підприємства та організації почали відряджати людей та техніку в зону Чорнобильської аварії. Серед них були мешканці с. Олександрівка:

Клименко Михайла Олексійович;
Якименко Олексій Євгенійович;
Корсун Олексій Миколайович;
Подлєсний Микола Віталійович;
Романенко Володимир Андрійович;
Нерівний Олексій Володимирович;
Семенов Сергій Миколайович;
Сергєєв Федір Федорович;
Жакун Михайло Зотович;

Тільки в червні 1986 року до зони відчуження було направлено 58 мешканців Валківщини. Зловісна смертоносна заграва над четвертим енергоблоком ЧАЕС запам'яталася й Сергію Миколайовичу Семенову з села Олександрівка, який у складі своєї військової частини також брав участь у ліквідації наслідків аварії в перші дні катас¬трофи. І ще на все життя запам'яталася солдату строкової служби нескінченна спрага, коли постійно хотілося пити - фляги спустошу¬валися миттєво - та ще те, як вони, тільки-но потрапляючи до кузова автомобіля, негайно засинали.
Місцем тимчасового притулку їхньої частини було село Копачі, що знаходилося у зоні, яку згодом охрестили тридцяти кіломет¬ровою. До місця роботи доставляли у відкритих, нічим не захищених автомашинах. А працювати доводилося на ліквідації наслідків аварії на самій станції, займатися дезактивацією її території та таке інше. І це в період з 27 квітня по 8 травня 1986 року.
Також знаходячись на строковій службі, на початку травня 1986 року Микола Віталійович Підлісний, мешканець села Олександрівка, приступив до виконання обов'язків у Чорнобильській зоні. Він був шофером окремого штабу охорони й двічі на день, рано вранці та ввечері, йому доводилося мчати до Прип'яті та доставляти в штаб оперативні дані з четвертого енергоблоку до села Оране, де на той час розміщувався штаб. Ніколи не забуде Микола той день, коли вперше під'їхав до Чорнобильської АЕС. Його, як і багатьох ліквіда¬торів, уразила безлюдність міста. Як не дивно, але світлофори працювали, й на одному перехресті, коли засвітилося червоне світло, він за професійною звичкою загальмував автомобіль. Сидівший поруч офіцер торкнувся коліна Миколи й промовив: - їдь, не бійся, тут же нікого немає.
І справді, на вулицях пусто. Де-не-де бігають голодні домашні тварини й більш нікого. Вікна та двері будинків де відчинені, де — ні. І тиша, немов на цвинтарі. Тільки десь на станції, біля реактора, чулася метушня: була нескінченна напруга гелікоптерів, які закидали зруйнований реактор мішками з піском, свинцем та доломітовим борошном.
Невблаганна смерть забрала до себе й веселого, талановитого му¬зиканта, художнього керівника Серпневого сільського будинку культури Михайла Олексійовича Климянка. Він у зоні аварії Чорно¬бильської атомної станції у вільні від виснажливої, тяжкої праці години не розлучався з баяном.
У 23 роки лишилася вдовою з маленьким сином Євгеном Світлана Миколаївна Якименко. Не встигла ця молода жінка та дружина нарадуватися своїм веселим, завжди привітним коханим чоловіком Олексієм Євгеновичем, який був душею будь-якої компанії, як його, ліквідатора на ЧАЕС, не стало.
Схилимо голови перед світлою пам'яттю людей, які, не шкодуючи самого найдорожчого - свого життя - захистили рідну Україну і всіх нас від нечуваної біди - розгулу радіації. Людство, нарешті, переконалося, що й мирний атом може загрожувати життю й здоров'ю.

Переглядів: 193 | Додав: Prostor | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Код *: